Присвячена 200-річчю від дня народження видатного сина українського народу, геніального поета, художника, мислителя, який зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства, - Тараса Григоровича Шевченка. Талант Великого Кобзаря сягнув вершин української та світової культури, сила його національного феномену випромінюється далеко поза межі літератури і мистецтва.
Присвячена Національному академічному театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка - видатному творчому колективу, який увібрав у себе найкращі традиції української культури.
Присвячена 500-річчю запровадженню Магдебурзького права в Києві. Київ користувався магдебурзьким правом з початку 15 ст. Одна з уставних грамот великого князя литовського Олександра підтверджувала 1499 р. чинність норм міського права, за яким адміністративну владу над міщанами здійснювали члени виборного самоврядування та суду. Магдебурзьке право Києва збереглося до 23 грудня 1834 року.
Присвячена відомій архітектурно-історичній пам`ятці ХІІ століття - Кирилівській церкві в м.Києві, у якій у 1194 році було поховано київського князя Святослава Всеволодовича - героя давньоруської поеми `Слово о полку Ігоревім`.
Присвячена відомій архітектурно-історичній пам`ятці (XVII - XIX ст.) - Святогірському Успенському монастирю, якому в 2004 році присвоєно статус лаври. Монастир, побудований біля підніжжя гір на правому березі річки Сіверський Донець, вперше згадується в 1624 році. Головну роль у його архітектурній композиції відіграє Миколаївська церква (XVII ст.) - найдавніший храм монастиря, основна частина якого розміщується в скелі.
Присвячена віковому ювілею легендарного Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, який розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Більшість класиків української драматургії XIX–XX ст. отримали першочитання своїх творів саме на сцені театру імені Івана Франка, де панує атмосфера особливого мистецького товариства, згуртованого творчими ідеалами та спільною метою, а кращі вистави перетворюються на свято виконавської майстерності. Яскраві, живі, неповторні образи, створені талановитими акторами, оригінальні режисерські постановки належать до незаперечних здобутків українського театру.
Присвячена віковому ювілею одного з найбільших музеїв України, культурного центру Слобожанщини та Східної України. Щороку заклад приймає понад 200 тисяч відвідувачів і вже протягом століття зберігає своє непересічне значення дослідницького, науково-методичного і культурно-виховного центру Харківської області. Біля витоків музею Слобідської України стояв Микола Федорович Сумцов – видатний учений, етнограф, історик, дослідник народного побуту і світогляду, який і став першим директором музею.
Присвячені Видубицькому Свято-Михайлівському монастирю, заснованому сином князя Ярослава Всеволодом на південній околиці Києва – в урочищі Видубичі. За літописом, назва урочища походить від слова “видибати” – на цьому місці виплив дерев’яний ідол бога Перуна, якого було скинуто в Дніпро біля Старокиївської гори під час хрещення Київської Русі. Першим мурованим храмом на території монастиря була Михайлівська церква, зведена в останній чверті ХІ ст. На початку ХІІ ст. монастир стає одним із центрів літописання. До володінь монастиря належали звіринецькі, либідські, наводницькі, осокорківські та інші землі з перевозами на Дніпрі та його притоці Либеді. Монастир брав активну участь у політичному житті Київської Русі. Саме тут, біля Михайлівської церкви, за традицією збиралося на рать воїнство. Сучасний ансамбль Видубицького монастиря, що є пам’яткою архітектури національного значення, сформувався з кінця XVII – початку XVIII ст., коли в монастирі з’являється кілька чудових споруд: один із найкращих шедеврів українського бароко – Георгіївський собор, трапезна з храмом Преображення Господнього, дзвіниця.